12 листопада 2020 року
Тема уроку: Леся Українка. Мотиви весни й оптимізму в поезії "Давня весна". Мотив гармонійного поєднання людини з природою в поезії "Хотіла б я піснею стати..."
Рід літератури: лірика.
Вид лірики: інтимна та пейзажна.
Жанр: вірш.
Тема: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.
Ідея: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.
Основна думка: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».
Основний мотив: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.
Композиція.
Експозиція: «була весна...».
Зав'язка: буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.
Кульмінація: заглянула «у вікно до мене» весняна краса.
Розв'язка: «моя душа ніколи не забуде того дарунку».
Художні засоби.
Епітети: «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».
Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».
Персоніфікація: «весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».
Риторичні оклики:
«Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!»
«Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!»
«Ні, не забула!»
Риторичне ствердження: «Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла».
Заперечення: «Мене забула радісна весна» - «Ні, не забула!»; «Весни такої не було й не буде» - «Як та була»; «Дарунки всім несе» - «Для мене тільки дару не придбала».
Антитеза (протиставлення):
«Співало все, сміялось і бриніло,
я лежала хвора и самотна».
Синоніми: ожило, загомоніло; співало, бриніло.
Пестливі слова: листячко, білесенькі.
Художні образи: весна (пробудження, молодість), природа (радість та краса), дарунки (приємність, сподівання), любий гай (рідна земля), весняна воля (заклик до активного життя), пісні (радіти життю), вікно моєї хатини (привіт зі щасливого світу).
Зорові образи: весна-дівчина сипала квітки, співучії пташки, природа ожила, дарунки, яблуневі гілки, листячко зелене, вікно моєї хатини, гай, цвіт.
Образи кольорів: зелений шум дерев, листячко зелене, білесенькі квітки.
Слухові образи: співучії пташки, весела луна, усе загомоніло, зелений шум, співало все, сміялось і бриніло, прилинув вітер … заспівав, пісні пташині.
Прочитайте поезію "Хотіла б я піснею стати..." на ст.44.Вірш "Хотіла б я піснею стати..." вперше був надрукований 1894 року в журналі "Зоря". Він увійшов до другої збірки поетеси «Думи і мрії», циклу «Мелодії».
Згодом ліг в основу однойменного романсу , музику до якого написав видатний український композитор Кирило Стеценко.
Рід літератури: лірика.
Вид лірики: філософська.
Жанр: вірш.
Тема: бажання ліричної героїні стати піснею, що допомагає мріяти про щастя, радіти та долати життєві труднощі.
Ідея: возвеличення людської мрії, що осягає найвищі висоти та найглибші глибини пізнання.
Основна думка: «хотіла б я піснею стати…щоб вільно по світі літати».
Основний мотив: мрії ліричної героїні, навіяні природою.
Художні засоби.
Епітети: «хвилину ясну», «яснії зорі», «співом дзвінким», «хвилі прозорі», «морем хибким», «море гучне», «щастя таємне».
Порівняння: «ясніші, ніж зорі яснії», «гучніші, ніж море гучне».
Метафора:
«Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким»,
«Полинути співом»
Персоніфікація: «вітер розносив луну», «лунали б … мрії і щастя».
Анафора (єдинопочаток): «щоб…».
Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне»
Художні образи: я (мрійниця), пісня (виразник мрій ліричної героїні), вітер (воля та всюдипроникність), зорі (найвищі висоти, незбагненість), мрії (складова щастя ліричної героїні), щастя таємне (приховані мрії, можливо, нездійснені), море хибке (життєві труднощі).
Зорові образи: зорі ясні, вільний вітер, хвилі прозорі, море хибке.
Образи кольорів: яснії зорі, хвилі прозорі.
Слухові образи: луна вільного вітру, спів дзвінкий, гучний звук моря.
10 листопада 2020 року
Тема уроку: Леся Українка. Мужність і сила духу поетеси.
Опрацюйте біографію Лесі Українки.
1871 народилася Леся Українка (Лариса Косач), письменниця, перекладач, фольклорист, громадська і культурна діячка. У 1881 захворіла, 1883 у неї діагностували туберкульоз кісток. Отримала домашню освіту, знала багато європейських мов. 1890 у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів". Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х, коли Косачі переїхали до Києва і в зоточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка "Плеяда". Впродовж 1893–1902 у Львові опубліковано 3 поетичні збірки. Протягом 1903–1913 написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована. У 1896–1898 Леся Українка стає однією із співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організації. У другій половині 90-х років 19 ст. Леся Українка звернулася до драматургії. Перша її драма – "Блакитна троянда" (1896) з життя української інтелігенції. Розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми "Камінний господар" (1912) і "Лісова пісня" (1911). Леся Українка упродовж усього життя цікавилася українським фольклором. Вона знала дуже багато народних пісень (близько 500) і сама була визначним носієм фольклору. Перша її фольклористична праця – "Купала на Волині" – опублікована в 1891. Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії; у 1903 вона друкує збірник “Дитячі гри, пісні, казки”. У 1904 у неї виникає задум видати "Народні пісні до танцю" (54 тексти). Леся Українка стає ініціатором видання українського героїчного епосу, у 1908 записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до книги "Народні мелодії. З голосу Лесі Українки", яку впорядкував і видав 1913 К. Квітка. Період найбільш активної участі в громадському житті припадає на 1902–1903 роки, коли, перебуваючи в Сан-Ремо (Італія), Леся Українка веде листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад "Казки про царя Семена". В той час Леся Українка готувала твір під назвою "Наше життя під царями московськими", який на сьогодні не знайдено. В червні 1906 Леся Українка була обрана до правління київської "Просвіти", де вона опікувалась бібліотекою. Після 1907 Леся Українка через прогресуючу хворобу була змушена жити переважно за межами України. Датовані 1913-м – останнім роком життя – твори свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов'язки митця, його творчий подвиг. Образ співця стає в центрі останньої драматичної поеми – "Оргія". Свій ліро-епічний триптих – "Що дасть нам силу?", "Орфеєве чудо", "Про велета", в якому звучить думка про суспільне перетворюючу місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові і надіслала до ювілейного збірника на його честь.
Перегляньте документальний фільм про Лесю Українку:
Складіть конспект за біографією Лесі Українки, використовуючи різні джерела.
5 листопада 2020 року
Тема уроку: Написання контрольного твору за творчістю Т.Г.Шевченка.
Пам’ятка для успішного написання твору
1. Обирайте тему не найлегшу, а таку, яка викликає у вас цікавість і хвилює, визначте обсяг матеріалу, який вона охоплює, щоб не відхилятися від теми.
2. Продумайте основну думку вашого твору і намагайтесь усе підпорядкувати її розкриттю, по можливості доберіть до твору влучний епіграф.
3. Складіть повний та чіткий план і дотримуйтесь його, пишучи твір.
4.
Намагайтесь оригінально почати роботу, щоб одразу зацікавити нею
читача, звернути увагу на те, щоб вступ був пов'язаний з темою.
3 листопада 2020 року
Тема уроку: Види лірики на прикладах творів Т.Шевченка. Філософська лірика.
Запишіть у зошитах:
Прочитайте матеріал та в робочих зошитах складіть опорний конспект, записавши основне.
Лірика (з грецької – твір, виконаний під акомпанемент ліри) – рід художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття.
Особливості лірики:
· зображення людини через відтворення її переживань;
· наявність елементів сюжету, описи;
· висока емоційність, схвильований тон розповіді;
· інтенсивне використання образотворчих засобів;
· стислість викладу художнього матеріалу;
· віршова форма, малий обсяг.
Види ліричних творів за тематик
- Фiлософська лірика — поезія, спрямована на філософське осмис- лення світу, людини,є виявом філософських поглядів ліричногогероя. Ф.л. i філософія мають спільний предмет осягнення — загальні закономірності життя,природи, розвитку суспільства. Проте наука базується на узагальненнях логічного порядку, а поезія — на асоціативних роздумах. Характериими особливостями Ф.л. є художня настанова на пізнання сутнісних про6лем буття, часу i простору, превалювання логізованих узагальнених образів, медитація як спосіб ліричного осмислення дійсності. Ф.л. виявляеться в різних жанрах (сонети, рубаї, газелі, есе, своерідні етюди, вірші елегійного характеру тощо). Скажімо, в українській літературі 50-70-х ХХ ст. активно розвивався філософський сонет (М.Рильський, А.Малиписо, Д.Павличко). Проте жодна з цих форм, крім елегії, не була особливо стійкою, нерідко створюються вірші, гекетично не пов'язані 3 традиційними жанровими формами. Філософську поезію можна осягнути в контексті всієї творчості поета або окремої книжки - "Троянди й виноград" М.Рильського, "Мить i вічність" І.Муратова, "Дерево пізнання" Л.Первомайського, "Карби" М.Бажана. Тут важливу роль відіграе саме контек
- Громадянська лірика— умовна назва ліричних творїв, в яких актуалїзуються соціальні та націнальні мотиви. Однак вона не складає окремої групи, Г.л, присутня й у вірші-пейзажі (у вірші "Садок вишневий коло хати" Т,Шевченка мовиться не лише про ідилічний вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світабуття), в інтимних поєзіях (у відомих "Чарах ночі"О.,Олеся підкреслюється змістовна наповненість миті, коли в ній самоздійснюється людина), Г.л. сприяє формуванню національної свідомості та гідності (Т.Шевченко, П.Куліш, І.Франхо, Леся Українка, О,Олесь, пісні січових стрільців, В.Симоненко, В,Стус та ін.), розбудові націотворчих та державотворчих тенденцій (збірка "Вежї" О,Ольжича), утвердженню загальнолюдських цінностей. Вона не тільки виявляє посутність грэмадянськаї відповідальності автора, а. й істотні риси ментальної свідомасті (під час затяжної ;росїйсько-кавказької війни у ХІХ ст. О.Пушкін — автор симптоматичного вірша "Клеветникам России" — писав"Смирись, Кавказ, идет Ермолов", тоді ж Т.Шевченко звер- тався до волелю6них горців (чеченців): "Борітеся — поборете!"). Г.л. постае ефективним засобом відродження нації на своїй онтологічній основі, що завжди було актуальною про6лемою для українства та його поетів, які зазнавали переслідувань від чужинських режимів. Однак Г.л: спроможна оптимально виконувати свою функцію, коли вона спирається на естетичні критерії, поза якими неможлива ні поезія, ні мистецтво, не перетворюеться на інструмент позалітературних інтересів.
- Інтимна лірика- умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще наз. ,, любовною або еротичною. І.л. розкритий широкий діапазон душевних пережевань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця, основні мотиви поезії мають еротичні забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття. Після ,, Книги пісень та лірики трубадурів . Ф Петрарка, Франко, Сосюра, Левицький – холодної інтимної лірики виявляється невичерпним для сьогоденньго покоління поетів.
- Пейзажна лірика – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – опис природи. Сосюра, Рильський, Шевченко т.д.
- Патріотична лірика- умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – виявлення патріотичних почуттів автора. І.Франко, Т. Шевченко, М. Коцюбинський.
Переживання і думки, виражені у ліричному творі не ідентифікуються (ототожнюються) з постаттю автора, для цього запроваджується поняття його ліричного „Я" – так званого ліричного героя (чи суб'єкта). Стосунки між автором і ліричним героєм трактуються як зв'язки між прототипом та створеним на його основі художнім образом
Ліричний герой – особа, думки і почуття якої виражаються у ліриці. Оскільки ліричні вірші пишуть переважно від I особи, часто ототожнюють ліричного героя і автора, хоч їх слід відрізняти. Ліричний герой – це образ, що живе своїм життям у художній дійсності. Ліричний вірш не можна розглядати тільки як частку реальної біографії поета. Ліричний герой – це і носій мови, і предмет зображення; він відверто стоїть між читачем і зображуваним світом, увага читача зосереджена на ньому: який він є, що з ним відбувається і т.д.
Ліричні жанри:
· Медитація (від лат. meditation – роздум) – вірш філософського змісту, у якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа).
· Ліричний портрет – ліричний вірш, у якому характеризується певна людина або типовий представник певного прошарку суспільства, професії тощо.
· Хокку – в японській поезії традиційний жанр пейзажної лірики, що виник ще в XVII ст. й живе досі. Це трирядковий без рим вірш, який одним образом викликає в уяві закінчену картину:
Осінній дощ у млі!
Ні, мимо – до сусіда
Той зонт прошелестів.
· Вірш-пейзаж – невеликий віршований поетичний твір, у якому змальовано картину природи з метою викликати у читача певний настрій або аналогію з людським життям.
· Сенкан – це форма вільного вірша з п’яти рядків, що синтезує отриману інформацію. Сенкан складається за такими правилами:
1. I рядок повинен містити слово, яке відображає тему (іменник);
2. II рядок – опис теми, який складається з двох слів (частіше прикметників).
3. III рядок – дія, пов’язана з темою, складається з трьох слів.
4. рядок є фразою, що складається з чотирьох слів і виражає ставлення до теми.
Доля усіх письменників, які жили і творили в 19 столітті, була нелегкою. Царизм переслідував їх за вільне слово, неодноразово саджав у тюрми, відправляв на заслання. Але нескореною була їхня муза. Тарас Шевченко – слава і гордість не тільки українського народу, це постать, відома усьому світові.
Давайте ще раз поглянемо на його портрет. Погляд спрямований вперед, хоч в глибині очей причаївся смуток. У погляді – віра в справедливість справи, якій віддав усе життя, вболівання за долю кріпаків. Усе життя поета – приклад самовідданого служіння народові.
Перегляньте відео:
Завдання:
- прочитайте поезії Т.Шевченка "Мені однаково..." та "Ой три шляхи широкії" - ст.37-38;
- складіть паспорти ліричних творів (поезій, які прочитали), використовуючи матеріал, розміщений на форзаці підручника;
- виконайте письмово завдання 1-3 на ст.39-40.
Увага! Завдання виконайте у робочих зощитах, записавши дату виконання, Домашня робота. Сфотографувати і надіслати мені не пізніше 18.00 4 листопада 2020 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар